Вітайте героїв нашого проєкту – курсанти, які сьогодні проходять курс первинної військової підготовки в навчальному центрі Академії Національної гвардії України. Виділяє їх із сотень інших гвардійців вольовий характер та віра в себе, які сприяють їх перемогам у житті.
Альона Гаріпова – краща футбольний воротар про різні смаки перемоги та успіх, який залежить від людяності
Ще змалечку майбутня курсантка гуманітарного факультету Академії, яка планує стати військовим психологом, вела досить активний спосіб життя. 8 років занять танцями,
5 футболом, 2 музикою та 1,5 роки хортингом говорять самі за себе.
Військову сферу дівчина обрала також не випадково. Після 9 класу вона вступила до Кропивницького ліцею із військово-спортивним нахилом «Сокіл». Саме навчаючись там, у неї виникло бажання стати курсанткою Академії Нацгвардії.
Любов до спорту, а саме до футболу передалася Альоні Гаріповій від старшого брата. Спочатку він боявся брати дівчинку на тренування, але згодом вона довела йому, що може бути командним гравцем. А коли пройшла відбір до жіночої футбольної команди Кіровоградської області, взагалі всі питання відпали.
Курсантка має цікаві думки щодо такої категорії як успіх. Для неї він уособлює досягнення цілей, що залежать від оточення, зокрема, від людяного ставлення один до одного. Такі стосунки були в неї з дівчатами-футболістками з їхньої команди «Багіра», тож успіх не змусив на себе довго чекати.
Спеціальність навчання в Академії, Альона обрала відразу. Запевняє, що любить слухати людей і давати поради, а також звикла перейматися проблемами оточуючих і допомагати їх вирішувати. Навички майбутньої професії психолога курсантка почала вдосконалювати вже у навчальному центрі. Сьогодні Альона Гаріпова командир відділення, у її підпорядкуванні 10 дівчат, чути, розуміти та допомагати яким – головне її завдання.
Повертаючись до футболу, Альона Гаріпова, зазначила, що цей вид спорту розвинув у ній такі якості як мужність, силу, злагодженість, що, дуже переплітається із військовою службою. А ще вона ніколи не забуде смак справжньої перемоги. Саме він мотивує долати складні життєві перешкоди.
Дмитро та Костянтин Климишини про важливість братерської підтримки у взводі спецназу та успіх, який вимагає тривалого часу і зусиль
Вони курсанти, які приїхали навчатися до Академії Нацгвардії зі Львова. Обоє навчаються на командно-штабному факультеті у взводі спецназу. Обоє мають досягнення у бойових мистецтвах та захоплюються програмуванням. Обоє хочуть присвятити життя військовій службі. Можливо, досить співпадінь? Тоді будемо знайомитися – Дмитро та Костянтин Климишини. Дмитру 20 років, Костянтину 18, вони двоюрідні брати. Від самого початку нашого знайомства помітно, наскільки хлопці поєднані один із одним.
Брати-гвардійці з самого дитинства поєднували своє життя із спортом. Костянтин із 6 років займався вільною боротьбою. Чемпіон України із вільної боротьби 2017 року серед юнаків. Цього ж року він виступав на Чемпіонаті світу серед кадетів у Афінах. Має статус кандидата у майстри спорту. З 8 класу вступив до Львівського училища фізичної культури на відділення вільної боротьби, де провчився 4 роки.
Дмитро закінчив Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Під час навчання отримав звання кандидата в майстри спорту з військового багатоборства. Має перший розряд із рукопашного бою, яким займався більше 4 років.
«Кожен день – це маленьке або велике досягнення цілі. Якщо ви досягаєте їх – це успіх. Насправді, саме важче відпрацювати віру в собі і переконання, що ти робиш це недаремно», - наголосив Дмитро.
«Успіх вимагає багато часу, бо тривалим є етап підготовки до нього. Також дуже важливі знання та досвід. З іншого боку, якщо успіх дістався легко, то це не успіх, а просто удача», - переконаний Костянтин.
ісля завершення первинної військової підготовки брати Климишини планують відвідувати секцію бойового самбо Академії, а також далі розвивати свої здібності, ставати кожен день кращими, тренуючись у справжніх майстрів.
Дмитро та Костянтин Климишини не на словах знають, що смак справжньої перемоги подібний до поту і крові. Але, якби не було складно, не можна забувати про життєві першооснови – розвиток та допомогу іншим. Вірити в себе, ставити мету, якою б вона не була та йти до неї, нехай і малими кроками, головне – не зупинятися. Погодьтеся, що це правила гідні справжніх переможців по життю.
